Маленька дитина та її «великі» емоції
До 3-х років емоційний розвиток дитини досягає такого рівня, що він може себе поводити зразково. Однак те, що діти здатні до так званої "хорошої поведінки", ще не значить, що вона постійно буде такою. На настрій малюка 3-4 років починають впливати взаємостосунки з однолітками та дорослими. Він починає оцінювати поведінку оточуючих людей.
До 4-5 років дитина стає більш витривалою фізично. Це стимулює розвиток психологічної витривалості. Знижується втомлюваність, фон настрою вирівнюється, стає більш стабільним, менш сприятливим до перепадів. В дітей старшого дошкільного віку почуття панують над всіма їх сторонами життя. Дитина 6 років може бути стриманою і приховати страх, агресію, сльози. Але лише тоді, коли це дуже потрібно.
Дошкільне дитинство - особливий період в розвитку дитини, коли розвиваються загальні здібності, необхідні кожній людині в будь-якому виді діяльності. Емоції відіграють важливу роль в житті дитини. Виявляючись у поведінці, вони інформують дорослого про те, що дитині подобається, що дратує. По мірі того, як дитина росте, її емоційний світ стає різноманітнішим і багатшим.
Дитячі страхи
Страхи можна визначити як емоційний стан, який з'являється в разі усвідомлення людиною, що насувається небезпека. Конкретні страхи з'являються наприкінці раннього віку (до 2-3 років): предмети, тварини, явища. У цей період психологи вказують на існування у дитини суворої залежності між інтелектуальним рівнем і страхами: чим вище інтелект дитини, тим більше конкретних страхів вона відчуває, тобто у цьому випадку страх має захисну функцію, пов'язану зі здатністю дитини передбачати наслідки цієї ситуації.
Починаючи з 3-х років кількість конкретних страхів, які переживає дитина зменшується: з'являється здатність розпізнати ступінь небезпечної ситуації (тигр на картинці вже не страшний). Розпочинається період символічних страхів.
Наприклад, страх темряви більшою мірою відноситься саме до символічних страхів. З острахом пов'язано також і стан тривожності, яка виникає у випадку, коли ситуація, яка загрожує небезпечними наслідками, не визначена. При нормальному емоційному розвитку дитини страх і тривога достатньо легко змінюються домовленостями і поясненнями дорослого.
Однак
страх і тривожність можуть займати значне місце в емоційному житті дитини, яка
починає перебувати в стані тривоги або страху занадто часто і без видимих на те
причин. Підвищена тривога і лякливість дітей виникає від багатьох причин,
наприклад, від особливої чутливості нервової системи. Найбільш серйозним
джерелом - дитячих страхів є атмосфера в сім'ї. У таких сім'ях діти переживають
дуже сильні, безпредметні, невизначені для них самих страхи і тривогу.